Мита Трампа – шанс для Китаю знайти нових партнерів
У квітні 2025 року Камбоджа прокинулася з новиною: її експорт до США обкладено митом у 49%. Це стало серйозним ударом для текстильної галузі країни, яка забезпечує понад половину експортних надходжень і значною мірою орієнтована на американський ринок. Хоча президент Дональд Трамп тимчасово призупинив введення цього мита 9 квітня, загроза його відновлення залишається.
Ця ситуація створює можливість для Китаю, зокрема для Сі Цзіньпіна, зміцнити свій вплив у регіоні. Американська тарифна політика створює економічні труднощі для країн Південно-Східної Азії, і Китай може запропонувати їм альтернативу через ініціативи на кшталт «Один пояс, один шлях» або шляхом посилення двосторонніх відносин.
Однак, хоча Китай прагне скористатися ситуацією, його власні економічні проблеми, такі як уповільнення зростання та внутрішні борги, можуть обмежити його можливості. Тим не менш, нестабільність у торговельній політиці США створює вікно можливостей для Пекіна зміцнити свої позиції в Азії.
Тарифи як сигнал: Вашингтон — більше не надійний економічний партнер
Митна політика Дональда Трампа спрямована не лише проти Китаю. Вона зачіпає і союзників Сполучених Штатів у Південно-Східній Азії, зокрема В’єтнам, Філіппіни, Бангладеш та Індонезію. Ці країни сприймають різкі зміни тарифів не просто як економічний виклик, а як симптом глибшої проблеми: непередбачуваність американської політики.
Для багатьох азійських держав, які роками орієнтувалися на американські ринки, нова ситуація виглядає як нагадування, що Сполучені Штати не завжди будуть стабільним і надійним партнером. І це створює вікно можливостей для Пекіна.
Китайська риторика, яка зосереджується на “довгостроковій стабільності” і “повазі до національного суверенітету”, може здатися привабливою для тих, хто втрачає довіру до Заходу. Якщо США дедалі частіше обиратимуть мито замість партнерства, то Китай із задоволенням гратиме роль поміркованого посередника.
У Пекіна свої інтереси — і свої обмеження
Та не все так просто. Хоча Сі Цзіньпін і намагається скористатися слабкістю Вашингтона, його інструменти впливу вже не такі ефективні, як раніше.
Багато інфраструктурних проєктів у межах «Один пояс, один шлях» були зупинені або переглянуті через боргове навантаження, корупцію або незадовільні результати. А всередині самого Китаю економіка стикається з викликами: повільне відновлення після COVID-19, проблеми на ринку нерухомості, високе безробіття серед молоді.
Більше того, низка країн, зокрема Індія та Індонезія, не прагнуть ставати сателітами жодної зі сторін. Вони обережно балансуватимуть між співпрацею зі США та КНР, шукаючи найкращі умови для власного розвитку.
Пекін — не Вашингтон, але в нього є час
Попри власні труднощі, Китай грає в довгу гру. І навіть якщо він не зможе одразу захопити лідерство в регіоні, він точно готовий використати кожну помилку США у своїх інтересах.
Для Пекіна не обов’язково стати «любимцем» азійського регіону. Йому достатньо бути корисним — у торговельних преференціях, кредитах, інфраструктурі, військовій підтримці. А на фоні американської тарифної агресії така стратегія виглядає дедалі реалістичнішою.
Джерело economist.com
Читайте більше
Більше новин в телеграмі
